На берегу одной реки,
Сидели утром рыбаки.
Один Лука, другой Андрей,
Два друга с юности своей.
Забросив удочки свои,
От водной глади отошли.
И стали ждать на берегу,
Один другому ни гу-гу…
Туман стелился вдоль реки.
Дремали мирно поплавки.
Прошёл уж час, настал другой,
Поклёвки даже ни одной.
Лука спросил: «Скажи Андрей,
Ты где достал таких червей?»
- А что такое?
- Клёва нет!
Как будто рыбам дан запрет.
-Здесь дело вовсе не в червях,
Восточный ветер в облаках.
-Восточный ветер? Стало быть,
Нам про улов пора забыть!
-О, дорогой Лука! Нет, нет!
Я знаю маленький секрет.
Мы карасей перехитрим,
Куском верховки* угостим.
Смотри, вот лакомый кусок,
В него запрячу я крючок,
На радость нам, им на беду,
Я снаряжу свою уду.
Забросил. Часа не прошло,
Как поплавок вдаль понесло.
Лука кричит: «Андрей, Андрей!
Смотри, клюёт, тащи скорей!
Уда согнулась вмиг в дугу,
Карась даёт отпор врагу.
В кусты понёс. « Ага! Шалишь!
Ты от меня не убежишь!»
В кустах отчаянно биясь,
Лишился сил своих карась.
И в неминуемой тоске.
Закончил жизнь свою в садке.
------------------------------------
Вот так , случается порой,
Когда мы в жизни суетной,
Хватаем жирные куски,
В которых дьявола крючки.
Эдемский змей коварный враг,
Обманщик хитрый как рыбак.
Рыбачит он из года в год,
И никогда не устаёт.
А люди, словно караси,
Не только здесь, вот на Руси,
На всей земле, там где живут,
Легко на удочку клюют.
Приманок яркий внешний вид,
Обычно тянет как магнит.
И сколько всех уловок есть,
Нам никогда не перечесть.
Из всех рыбалок есть одна,
Её так любит Сатана.
Ловить беспечных христиан,
На суету, вражду, обман.
На ложный стыд, на страх, на зло,
Что к нам от Евы перешло.
Каков речёному итог?
От всяких зол спаси нас Бог!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
